Доброго ранку, дорогі оріхівці та мешканці нашої громади!

19 вересня — День Оріхова. Дата, яка вже багато десятиліть живе в пам’яті кількох поколінь наших земляків.

Вона не пов’язана з днем заснування, адже Оріхів має значно давнішу історію — його минуле сягає понад чверть тисячоліття, а перші документальні згадки, пов’язані зі статусом міста, датуються лютим 1801 року.

19 вересня увійшло в нашу історію з іншої причини. Саме з цією датою пов’язано визволення Оріхова від нацистських загарбників у роки Другої світової війни. День міста традиційно починався з пам’яті — з меморіалів, квітів, хвилини мовчання і згадки про тих, хто не повернувся з тієї війни. А потім життя продовжувалося. На площі звучали музика, пісні.
Зустрічалися земляки. Діти бігали містом. Люди вітали одне одного і просто були разом.

Так, 19 вересня стало для Оріхова особливим днем – днем, у якому жили поруч пам’ять і життя, історія і майбутнє.

Після об’єднання територіальних громад ми продовжили цю традицію вже разом із мешканцями наших сіл, вітаючи один одного зі святом, шануючи героїв, ветеранів та всіх тих, хто тримав тил в роки війни. Тому сьогодні ми хочемо згадати і їх також – як невід’ємну частину великої спільної історії.

Та сьогодні саме про Оріхів. Про місто, яке кожен із нас пам’ятає по-своєму.

Для когось Оріхів — це дитинство.

Для когось — молодість.

Для когось — усе життя.

Цьогоріч 19 вересня знову буде іншим. Натомість буде пам’ять. Пам’ять про тих, хто загинув у Другій світовій війні. Пам’ять про тих, хто захищав Оріхів та села нашої громади у різні часи. І пам’ять про тих наших земляків, які віддали життя за незалежність та територіальну цілісність нашої держави у війні з російським агресором.

І хоча сьогодні ми далеко, ми віримо, що прийде день, коли Оріхів знову зустрічатиме своїх людей. Коли на його площі знову буде людно, у вікнах з’явиться світло, а дитячий сміх знову стане звичайним звуком нашого міста.

І тоді ми обов’язково згадаємо цей час. Згадаємо тих, кого втратили.
Подякуємо тим, хто вистояв. І просто скажемо: «Ми вдома».

Можливо, в майбутньому це вже буде інше місто – відбудоване, оновлене, з  іншими вулицями, новою історією, героями та датами святкування. Але пам’ять залишиться незмінною. У ній завжди житимуть ті, хто творив і захищав Оріхів, хто любив його, чекав на нього і віддав за нього життя.

З Днем Оріхова, дорогі земляки! Нехай ваша любов до міста буде сильнішою за відстань, а наша віра в його майбутнє – сильнішою за все, що принесла війна.

З повагою
начальник Оріхівської міської
військової адміністрації
Микола ВІНІЧЕНКО