Дорогі земляки, мешканці Новоандріївки!

Сьогодні у нашої Новоандріївки — день народження.

153 роки минуло відтоді, як у 1873 році неподалік Оріхова оселилися люди, які почали творити історію цього маленького села. Вони будували свої домівки, ростили дітей, працювали на землі, разом переживали радощі й труднощі. Так із людської праці, любові до рідного краю і простого бажання мати свій дім народжувалася Новоандріївка.

Сьогодні ми далеко від неї. Сьогодні в селі не чути дитячих голосів, не відчиняються двері будинків, не зустрічаються сусіди. Війна майже повністю зруйнувала Новоандріївку. Та вона не зможе зруйнувати головного — зв’язку людей зі своєю землею.

Бо село — це не лише будинки й вулиці. Село — це люди, їхні спогади, родини, могили рідних, дерева біля домівок, дороги, якими ходили до школи чи на роботу. Це місце, яке назавжди залишається частиною тебе, хоч би як далеко від нього довелося опинитися.

І дуже символічно, що День Новоандріївки припадає на День Державного Прапора України.

Синьо-жовтий прапор сьогодні єднає нас усіх — тих, хто залишився в Україні, тих, хто вимушено виїхав, тих, хто чекає на повернення додому. І де б ми не були, під цим прапором ми залишаємося однією громадою, однією родиною, одним народом.

Сьогодні Новоандріївка мовчить, але ми не дамо їй зникнути з нашої землі і пам’яті.

Ми віримо, що настане день, коли над селом буде мирне небо, у відбудованих будинках засвітяться вікна, а до своїх домівок повернуться не лише люди, а й лелеки. І нехай цей випадковий кадр з мирного життя новоандріївців стане сьогодні для нас символом нашого майбутнього. Бо лелеки знають дорогу додому. І ми теж її не забудемо.

З Днем народження, Новоандріївко! Ми з тобою. Пам’ятаємо. Чекаємо. Віримо в ЗСУ та свій народ!

Зі святом, дорогі земляки!

З повагою начальник Оріхівської міської
військової адміністрації
Микола ВІНІЧЕНКО