Дорогі земляки! Шановні мешканці та уродженці села Копані!

Сьогодні Копані відзначає особливу дату — 175 років від дня заснування села.

Історія села розпочинається ще на початку ХІХ століття, коли існували окремі хутори — Перші та Другі Копані. А в 1851 році  вони об’єдналися в одне село, виділившись з оріхівської земельної громади. Саме ця дата стала точкою відліку історії Копанів як окремого населеного пункту.

175 років — це не просто цифра. Це історія поколінь, родин і доль. Це земля, на якій народжувалися, жили, працювали, ростили дітей наші батьки, діди й прадіди. Це спогади про рідний дім, вулиці та подвір’я, сусідів і людей, які назавжди залишилися частиною Копанів.

Змінювалися часи, влада, покоління, сам вигляд села, але передусім його історію творили люди.

Серед уродженців села є й відомі постаті, чиї імена залишили помітний слід в історії України. Копані дали Україні академіка Любов Трохимівну Малу – видатну лікарку,засновницю потужної наукової школи терапевтів і кардіологів, керівника Інституту терапії АМН України, який сьогодні носить її ім’я.

Тут народився Олег Євгенович Ленціус, кінорежисер Київської кіностудії імені Олександра Довженка, який створив низку художніх та телевізійних фільмів, залишивши свій слід в історії українського кіно.

Але ми, напевно, ніколи не знатимемо імен усіх, хто творив історію Копанів, бо історія села – це не лише історія відомих людей.

Це історія кожної родини, кожного двору, кожної людини, яка орала землю, вирощувала хліб, будувала хати, виховувала дітей, працювала, лікувала, навчала і просто щодня робила те, завдяки чому село жило. Саме з таких, на перший погляд, непомітних справ і складається історія Копанів.

Сьогодні село переживає чи не найтяжчий період у своїй історії. Копані тимчасово окуповані, а його мешканці змушені були залишити рідні домівки, рятуючи життя та шукаючи безпеки для своїх родин.

Але виїхати з Копанів — не означає залишити їх у минулому. Копані живуть у серцях своїх людей. Де б сьогодні не перебували наші земляки — у Запоріжжі, інших містах України чи за її межами — вони залишаються мешканцями Копанів, частиною Оріхівської громади, частиною своєї малої батьківщини.

І сьогодні, в річницю села, хочеться побажати кожному копанівцю не втрачати зв’язку, пам’ятати тих, хто жив тут до нас, берегти історію своїх родин та розповідати дітям, звідки вони родом. 

Копані — це не лише територія на карті. Копані — це люди, які його пам’ятають! І поки ми будемо говорити про нього, підтримувати один одного і вірити в повернення – історія Копанів триватиме!

З повагою начальник Оріхівської
міської військової адміністрації
Микола ВІНІЧЕНКО