15 липня ми відзначаємо День українських миротворців – день пошани до військовослужбовців, які представляли нашу державу в міжнародних місіях із підтримання миру та безпеки. Це нагода згадати людей, для яких служіння Україні означало не лише захист власної землі, а й відповідальність за збереження людського життя далеко за її межами.

Саме цього дня у 1992 році розпочалася історія української миротворчої місії. Відтоді десятки тисяч наших військових виконували складні завдання в різних куточках світу: супроводжували гуманітарні вантажі, розміновували території, евакуйовували мирних жителів, допомагали відновлювати безпеку там, де її зруйнувала війна. На жаль, не всі повернулися додому. Імена загиблих миротворців занесені до Книги пам’яті, і ми зобов’язані знати: за право України називати себе відповідальною державою стояли конкретні люди з конкретними іменами.

Сьогодні значення цього дня сприймається по-особливому. Країна, яка багато років допомагала іншим відновлювати мир, сама змушена боронити свою свободу й право на мирне майбутнє. Чи не в цьому найкраще проявляється справжня цінність досвіду українських миротворців? Багато з них після 2014 року стали до лав захисників України, залишившись вірними військовій присязі та своєму обов’язку.

Висловлюю щиру вдячність усім українським миротворцям, ветеранам міжнародних місій, військовослужбовцям, які сьогодні боронять нашу державу, а також родинам, що підтримували їх у найскладніші часи. Схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто віддав життя заради миру.

Нехай цей день ще раз нагадає нам: мир не виникає сам по собі – його захищають люди. Бережімо пам’ять, підтримуймо одне одного й залишаймося єдиними заради України, у якій пануватимуть безпека, справедливість і гідне майбутнє для кожного.

З повагою
начальник Оріхівської міської
військової адміністрації
Микола Вініченко